КОКАИН Fish Scale Домодедово

Чё, друзья, дрочеры, да вы тут застыли как моржи на берегу! Закатайте рукава, накатим нормальную историю, как я изнасиловала систему, крышу оторвала, и с лихвой нахлобучила всех, даже своих маму и папу!

Это было та еще задница, когда я, настоящий гопничек и наркоманец, решил закинуться вкипеловским. Фен, планы, соль - все было на своих местах. Но этот раз мне так не особо клеился, я весь был оттопыренный, болтался как придурок, и постоянно юзал горстью таблеток, чтобы реально прийти в себя. Понимаете, вечер был на грани провала, и нужно было что-то делать срочно. И вот, пока я выёбывался, пришла мне мысль - продать квартиру родителей на Авито!

Хули может быть проще? Я же знаю своих родителей - они такие лошары, калеки, да они даже не поймут, что их квартира забрали. Они нюхают марихуану, таблетки глотают, им похуй на всё. Их мозги, блять, уже спаялись слишком наркотиками, так что, когда я им сказал, что надо квартиру продать, они плюнули, колбу поставили и даже улыбнулись.

Ну и поехала я в автозак, в соседнюю деревню, чтобы продать их хата. Там я знала одного дядьку, сказал он, что готов купить квартиру за нормальные деньги. Поехала, конечно, всё высокая, уставшая, с глазами красными как у белочки. Но на тот момент мне было похуй, я была сумасшедшей, как бабка на рынке.

Столкнулась с ним, с тем типом. Сразу видно было, что он юзал, нос сопел, и странно вел себя. Но мне было похуй, я была жесткая дамочка, готовая всё одолеть! С ним все условия обсудили, цену отдельную наметили, и он сказал, что через пару дней готов выложить деньги на стол.

Тут началось самое интересное. Я вкинула всю квартиру в закладки, отсыпала порцию настоящего фена и валялась на диване, ощущая, как я кручусь в вихре пиздатой жизни. Сняться те, что я поставила на авито - желающие просто выстрелили, словно гуси на мигалках. Меня какой-то заносит, я на таких оборотах, что аж хуй плохо стал.

Тут я поняла, что мои родители, эти бездельники, даже не заметят, что квартира ушла. Они юзают свои дурные снотворные таблетки, нюхают свой кисель, и им точно похуй на всё. Но я была под кайфом, и мне хотелось, чтобы они почувствовали хоть каплю той мерзости, что я им заделала.

Пришла я, как вечеринка без приглашения, сняла свою рубашку, воняющую марихуаной, и громко сказала: "Мам, пап, кто купил ту квартиру?". Они хреново поняли, взгляды у них стали плывущими, как грибы на пляже. И я посмеялась, хохоча, словно дура, которую забрал кто-то другой.

Знаете, такие вот фигасе истории бывают, когда наркоманец-гопник решает продать квартиру родителей, чтобы закинуться еще больше наркотиками. Но я хотела больше. Я хотела, чтобы они поняли, что я - главный в этом доме, что именно я держу их за яйца и могу когда угодно сшибить вниз.

Так что, дружки, на всякий случай, мой совет - не надо наркотики юзать. Лучше приобрести ум, достоинство и уважение. Или заткнуться и не делать никому больно. Такое вот сорри-хуторское мнение от наркоманки, которая продала квартиру родителей на Авито! Меня зовут Ксюша, по секрету.

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.